ЖАХ І СТРАХІТТЯ, ЖАХ, СТРАХІТТЯ

Жах і страхіття Коли в одному художньому творі я прочитав фразу «Цілу ніч його переслідували всякі жахи», я відчув ніяковість, подібну до тої, що зазнає росіянин, коли хтось серйозно каже по-російському не люди, а человеки. Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо. Не кажем-бо: «Він визначався любовами до багатьох людей» або «Нас охопили великі суми». Виняток становить хіба що іменник страх, бо в Марка Вовчка знаходимо: «Не нагадуй про страхи: поминулися вони». Слово жах означає «надзвичайний страх»: «Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав» (І. Котляревський); «Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку» (М. Коцюбинський), Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» («І напевно ви почули б миттю про Ясюню, жваву та метку, як вона прогнала те страхіття, що дітей ляка на бережку». — Н. Забіла); часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни», а не «жахи війни», як то необачно написав автор художнього твору. На підтвердження сказаного вище можна навести ще фразу з журналу «Комуніст України»: «Син кріпака, Шевченко рано пізнав усі страхіття підневільного життя, життя напівраба». Не треба визначатись особливо тонким чуттям мови, щоб відчувати, яким фальшивим у цій фразі було б «жахи підневільного життя»...

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича 

ЖИВОПИС 2, МАЛЯРСТВО 2, МАЛЯРСЬКИЙ 2, ЖИВОПИСНИЙ 2, МАЛЬОВНИЧИЙ 2, БАРВИСТИЙ 2, ЖИВОПИСНИЙ МАЛЮНОК І МАЛЬОВНИЧИЙ КРАЄВИД →← ЖАРТ, НЕ НА ЖАРТ, НЕАБИЯК, НЕ НА ШУТКУ, НЕ В ЖАРТ

T: 0.087583417 M: 3 D: 3