ВОНО, ВІН, ВОНА

Воно — він, вона Особовий займенник середнього роду воно може відповідати роду того іменника, якого він заступає («Послухає моря, що воно говорить». — Т. Шевченко), а в деяких випадках може й не відповідати, заступаючи іменники чоловічого або жіночого роду: «Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке молоде та дурне» (Словник Б. Грінченка). Тут займенник воно поставлено замість іменника чоловічого роду, щоб висловити тим певну зневагу. «Куди їй заміж? Хто її візьме? Таке ж воно недорікувате, ще й негарне до того» (з живих уст). У цій фразі займенник воно виступає замість іменника жіночого роду з тих же причин. Займенник воно може заступати іменники чоловічого й жіночого роду також для того, щоб висловити ласкаве чи пестливе ставлення до когось: «Гомонить він до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі... говорить до мене, а я усе соромлюсь» (Ганна Барвінок) . Уживають цього займенника й тоді, коли мовиться про невідому, лиху особу: «Чую — а воно вже в комору залізло й шарудить там» (із живих уст). Займенник воно може й не заступати іменників, виконуючи в реченні функцію частки, відповідно до російського слова это у висловах типу что это за штука: «А що ж воно таке?» (Леся Українка); «І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла — Ониську та бабу Середиху» (А. Головко).

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича 

ГІРКА, ГОРА, ГОРБ, ПАГОРБ, ПАГОРБОК, ПАГОРОК →← ВКЛЮЧАТИ, УМИКАТИ, УМИКНУТИ, ВКЛЮЧАТЕЛЬ, ВИМИКАЧ, ВИКЛЮЧАТИ, ВИМИКАТИ, ПОСТАВИТИ, УНЕСТИ, ПУСТИТИ, ВЫКЛЮЧАТЕЛЬ, ВКЛЮЧИТИ ДО ПОРЯДКУ ДЕННОГО, ПОСТАВИТИ ДО ПОРЯДКУ ДЕННОГО, ВНЕСТИ ДО ПОРЯДКУ ДЕННОГО, ВКЛЮЧИТИ ЩО, ПУСТИТИ ЩО

T: 0.105401158 M: 3 D: 3