ЛЕЛЕ, ЛЕЛЕЧКО, ОТ БІДА, ОЙ ЛИШЕЧКО, ОЙ ЛИШЕНЬКО

Леле, лелечко, от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько) Вигук леле дедалі рідше чується в сучасній українській мові, поступаючись перед вигуками от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько). Але наша класика й народне мовлення широко послугуються цим вигуком, що передає захоплення або подив («Леле, лелечко мені!» — М. Номис) чи гіркоту («Ой леле! Даремні питання!» — Леся Українка). Будучи відповідником до російського увы, вигук леле не є абсолютним синонімом вигуків ой біда («Ой біда мені з тобою, не знаю, що й робити!» — З живих уст), ой горе («Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі». — Народна пісня), ой лихо, ой лишечко, ой лишенько («Ой лишечко! Хто іде!» — Т. Шевченко). Ці вигуки передають почуття більшого жалю, н

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича 

ЛИСТАТИ, ГОРТАТИ, ПЕРЕГОРТАТИ, ПЕРЕГОРТУВАТИ →← ЛІС, ДЕРЕВО

T: 0.131175196 M: 3 D: 3