- _ І Ї А Б В Г Д Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ч Ш Щ Я 
І — Й — ТА, ТА, Й
І — й — та Між словами в реченні й між реченнями ми часто вживаємо сполучників і та й. Українська мова — милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалось поряд кілька голосних або кілька приголосних. Для того, щоб ці звуки гармонійно чергувались, є в українській граматиці правило чергування, за яким звук і чергується з й на початку слів (він іде, вона йде), а також коли ці звуки виконують функцію сполучника. На жаль, іноді забувають про це правило й пишуть: «Вона і він» замість — «Вона й він». Письменники, що дбають за високий рівень мовної культури в своїх творах, послідовно додержуються цього правила й ставлять сполучник і, якщо попереднє слово кінчилось на приголосну («Я прокинувся через те, що поїзд сіпонув і раптом пішов швидко». — Ю. Смолич), та сполучник Якщо між сполучниками і та й нема ніякої значеннєвої різниці, то сполучник та може бути в значенні і («Тільки він та вона, та старий, та стара...» — Дитяча пісенька), а також у значенні слова але («Ой п’є Байда мед-горілочку, та не день, не два, та й не годиночку». — Дума). Коли вживати сполучника та в значенні і, а коли ставити сполучник і — це питання здебільшого суто стилістичне: якщо в реченні вже є і, тоді для стилістичної різноманітності може прислужитися сполучник та: «Вона й її мати та багато інших людей знали про це»; «Батько наказав мені та його братові полагодит

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича  2018

← __СПОСТЕРЕЖЕННЯ МИТЦЯ, СПОСТЕРЕЖЕННЯ МИТЦЯ, КАНЦЕЛЯРЩИНА, ПОРАТИСЯ, ВПОРАТИСЯ, УПОРАТИСЯ, ПАРУБОК, ПАРУБІЙКО, ПАРУБКУВАТИЇЙ-ПРАВО, ДАЛЕБІ, СПРАВДІ 2, СПРАВДІ-БО, БІГМЕ, ТАКИ ТАК →

T: 0.050655155 M: 6 D: 0